Проміжні підсумки: Літо 2016

Літо 2016 стало часом витискання із мене перфекціонізму. Крапля за краплею доводилося відмовлятися від перфекціонізму і замінювати його на цинічний оптимізм.

Це єдиний спосіб щось зробити, на щось вплинути і чогось досягти, як виявилося.

І ще, цього року свідомо зловив себе на тому, що осінь приносить не відчуття близькості урожаю, а навпаки – з її приходом почнеться щось нове. І тут не лише те, про що ви подумали 🙂

Часами неймовірно складно, моментами дуже легко. Життя на повну – це не парашути і мотоцикли, як виявилося, це те, за що ти берешся і від чого відмовляєшся, робиш вибір, помиляєшся і знаходиш собі раду із власними помилками.

Останнє – наразі найскладніше.