Простіше, будь ласка

Чи можна написати це ж речення, використавши менше слів?
Чи можливо донести цю ж думку не в п’яти абзацах, а трьома?
Чи можна використати слово, зрозуміле більшій кількості людей?

(Без шкоди для змісту, звісно.)

Якщо можна, то зроби це.

Не переживай

Ти задаєш питання, щоб зрозуміти, щоб вдатися в суть того, що відбувається, витрачаєш свій час на те, щоб максимально точно сформувати очікування, а вони тобі кажуть «Не переживай.»

Я не переживаю, я знижую майбутні ризики.

Про інформування

Здається, у нас поширене негативне ставлення до інформування інших про свою діяльність. Вважається, що говорять про себе хіба хвальки. І достатньо просто добре робити свою роботу, а інші помітять і оцінять.

От тільки насправді цього недостатньо.

Недостатньо просто добре робити свою роботу. Частиною роботи має бути інформування зовнішнього світу про те, чому ти робиш те чи інше. Чому договір укладений із тими, а не з іншими. Чому зупинки планованого трамваю будуть там, а не тут. Чому ми робимо це і не робимо це.

Бо завжди є ті, хто просто хоче знати, чому так, а не так.

Бо завжди є ті, кому потрібно трохи більше інформації. Можливо, отримавши її, вони погодяться і навіть висловлять підтримку.

Бо завжди є ті, хто заповнюватиме відсутність інформації про твою роботу вигадками й домислами. Чи варто нагадувати, що вигадки та домисли не завжди показуватимуть твою роботу в правильному світлі?

Висловлена підтримка

Висловлена підтримка важить значно більше, аніж підтримка невисловлена.

Підтримка, про яку ніхто не здогадується, підтримка мовчазна – це те саме, що й відсутність підтримки. Справді, якщо дивитися ззовні, відсутність підтримки й відсутність знаків підтримки – це одне і те ж.

Якщо підтримуєш – явище, тенденцію, рішення, організацію, людину – зроби так, щоб ця підтримка була помітною. Зроби цю підтримку висловленою. Зроби так, щоб про твою підтримку знали.

Щоб принаймні об’єкт твоєї підтримки знав про неї.

Вона потрібна. І лише підтримка, про яку знають, допомагає робити світ кращим.

Плюнути і піти

Плюнути і піти – простий і часто правильний спосіб перестати бути частиною конфлікту.

Часто – бо не завжди.

Бувають ситуації, коли треба залишитися і через силу і дискомфорт продовжувати гнути свою лінію. Принаймні ще трохи, до наступної ескалації, до наступного моменту, коли виникне думка плюнути і піти.

А тоді знову з початку.

За мить до Відправити

Оцей коментар, який ти написав і саме зібрався опублікувати під активно обговорюваним постом когось із фб-друзів, від додасть щось нове? Є у нього якась цінність? Він звертає увагу на упущений момент в обговоренні? Чи може ставить питання під неочікуваним кутом? Чи це відповідь, яка поверне дискусію в іншому напрямі?

Можливо, можна взагалі обійтися без цього коментаря.

Доданий комфорт і заробіток

Якщо те, що ти робиш, збільшує комфорт середовища навколо тебе, то мені все-одно, заробляєш ти на цьому чи ні.

Навіть не так.

Якщо те, що ти робиш, не тільки збільшує зручність світу навколо, а ще й приносить тобі гроші, то це навіть краще. Факт отримання прибутку збільшує шанси, що твій проект буде тривалим і приноситиме зручність ще довго-довго.

Проміжні підсумки: Літо 2016

Літо 2016 стало часом витискання із мене перфекціонізму. Крапля за краплею доводилося відмовлятися від перфекціонізму і замінювати його на цинічний оптимізм.

Це єдиний спосіб щось зробити, на щось вплинути і чогось досягти, як виявилося.

І ще, цього року свідомо зловив себе на тому, що осінь приносить не відчуття близькості урожаю, а навпаки – з її приходом почнеться щось нове. І тут не лише те, про що ви подумали 🙂

Часами неймовірно складно, моментами дуже легко. Життя на повну – це не парашути і мотоцикли, як виявилося, це те, за що ти берешся і від чого відмовляєшся, робиш вибір, помиляєшся і знаходиш собі раду із власними помилками.

Останнє – наразі найскладніше.

Більші за тебе

Інколи речі/справи/проекти стають більшими за тебе. Вони вже стосуються не тільки тебе, вони починають зачіпати ширше коло людей.

І тоді ти вже не володієш нероздільно проектом, який раніше здавався лише твоїм. І треба зважати на ширший контекст.

Але чи не було так з самого початку? Чи існує взагалі проект/справа/річ, які не впливають на решту світу? Можливо, з часом цей вплив просто стає явним і ти його врешті решт помічаєш.